Промені сліз. Це шлях,
Який до мрій тебе веде,
У іншій світ. Таємні двері
Відчинити треба буде.
Ти в цьому в світі ще не був,
Безкрилих ангелів побачиш.
Ростуть там темні квіти,
Від погляду на них заплачеш.
Там небо сповнене зірками,
Самотнімі, із криги.
Там час гортається руками
Немов сторінки книги.
Опали троянди віри
На алтарі втрачених надій,
Таємні двері в інший світ
Відчинити ти зумій…
Почуєш кроки, знай,
Це вітер з всесвіту
Холодного сонця,
Твого всесвіту…
Холодного сонця світ -
Це всесвіт твоїх мрій,
Душевних мук, страждань
І втрачених надій.
Від мук душевних замерзла
У цьому світі вода,
Вона не тече, немов би вмерла,
Тому там не росте трава.
Там все спить, тихо всюди
І лиш гнітить імла.
Один пісок і більш нічого -
Не квітне там земля.
Там вічно спить життя
Тендітним сірим тихим сном.
Пливуть думки у забуття
І не вертаються потом.
Не йдуть і не вертаються слова
Там хмара – мрій твоїх стіна.
І тільки ніжно вітер віє,
Похитує надіями зима…
Безкрилий ангел там літає,
Літає, та без крил,
Холодне сонце
Своїм невидимим крилом закрив.
Він немов отрута п’янка
У вени стрімко поринає,
Швидше думки у мозок
безкрилий ангел проникає.
Яскравіше від холодного сонця
Засліплює стомлені очі
Та швидше тихого сну
Поринає у тіняву ночі.
Спитаєте: ”А де ж це світ такий,
Що Променями Сліз зоветься,
І як його знайти,
Й кому він відізветься?”
Не віднайдеш його ти в Україні,
Ні в Києві, ні у Львові, Калуші.
Його шукати зовсім недалеко,
Він близько – у твоїй душі.

****
Промінь Сліз впаде з небес
І намалює лінію вогню,
Я повернувся! Я воскрес!
Переборов неволю зимову.
Втікаю. Покину всесвіт цей,
В якому вірив і прощав,
Надіявся, терпів, радів
І тебе навіки покохав.
Піду. Чи повернусь питаєш?
Прийду назад лише тоді
Коли мене ти покохаєш.
Прийду, прийду,
У світ цей повернусь
Холодне Сонце,
Ти же знаєш, я не брешу,
Клянусь, я повернусь...