Копичинці - Джуринський водоспад - Копичинці - Шацькі озера - Копичинці: літні перипетії юних туристів під керівництвом вчителя географії

Неподалік міста Заліщики, серед лісів та червоного грунту заховалось чудове місце для відпочинку - село Червоне. Перше, що приваблює в ньому туристів, це найбільший водоспад в Тернопільській області. Його висота становить 16 м . Чиста джерельна вода, солодке повітря Подільського краю манить кожного затятого туриста. І вже четвертий рік поспіль, саме тут проводить свій, так би мовити, літній уїк-енд вчитель географії Копичинецької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №2 Федорович Руслана Василівна.
За час проведений з нею, Руслана Василівна показала себе не тільки, як педагог, але і як звичайнісінький турист. Вона вміло зорганізувала кожну поїздку: без проблем виробила потрібні документи, точно передбачила кількість продуктів, наметів, матеріалів тощо. До самих дітей-учасників поїздки ставилася з добротою. Вона ні на мить не задумувалася ні над меншим капризом молодих туристів - дозволяла все, але, звичайно, в межах розумного. Руслана Василівна толерантно переносила дрібні хуліганські витівки водночас мислячи: ”Чи мені ви добре робите? ”. За це ми її дуже любимо і поважаємо. Відпочинок в Червоному подарував незабутні враження. Ми досить легко зблизились з досвідченим, незважаючи на молодий вік педагогом, знайшли спільну мову. Здавалось, що після „водоспадних” перипетій вже не побачимось з Русланою Василівною, але вона, не шкодуючи свого часу(адже відпочинок для неї - також праця), згодилась ще на одне прохання – поїхати на Шацькі озера, а точніше на оз.Світязь.
Отже, далі ми помандрували на Полісся. Комфортабельний автобус, зручні, модерні кімнати, привітні сусіди – ну чого нам ще потрібно? – Погоди. Дійсно, небесна канцелярія дозволила собі трішки посміятись з нас. Через нестійку погоду більшу частину часу доводилось проводити в кімнаті, але це не завадило нам ДОБРЕ відпочити. Щоб не нудьгувати, проводили так звані „теплі” вечори: грали ігри, співали, танцювали і т.п. Ледве минувши екватор відпочинку, сонце визирнуло з-за хмар, тим самим дозволивши покупатись в озері, до якого ми, власне кажучи, приїхали. Вода у Світязі кришталево чиста і прозора. Важко очі відірвати від такої краси, а також від дрібних предметів, яких видно на глибині більше п’яти метрів. Крім озера, ми відвідали ярмарок: купили певні сувеніри на згадку про відпочинок, на згадку про оз.Світязь. Кожному по-своєму сподобалась поїздка на Шацькі озера, але як саме дізнаємось, давши декілька запитань учасникам поїздки(імена з етичних міркувань не називаються. – Авт.):
- Що Вам найбільше запам’яталось під час відпочинку на оз.Світязь?
- Безперечно, саме ж оз.Світязь. Чистішого від нього не знайти, а воду з водойми, виявляється, можна пити.
- Я знаю, що Ви відпочивали як в Червоному, так і на Шацьких озерах. Скажіть, будь ласка, де вам більше сподобалось?
- В Червоному, адже ніщо не зрівняється з красою Подільського лісу.
- Як Ви ставитесь до дій керівника поїздки Федорович Руслани Василівної?
- Нормально. Вона ставилася до дітей з розумінням. Усі проблеми і негаразди ми вирішували разом. За це не можна її не любити. ?
- Чи були в діях Руслани Василівної певні недоліки? Якщо так, то які?
- Я не вбачаю в діях Руслани Василівни ніяких недоліків. Все було в шоколаді! ?
- Припустимо, Руслана Василівна бере участь у конкурсі на кращого педагога школи. Яке місце присудили б їй Ви?
- Друге, перше вже зайняте. Сподіваюсь, Руслана Василівна докладе максимум зусиль аби піднятись на вищий щабель нашої довіри.